Transcript · Ukrainian → German
Emotional Poetry Reading and Reflection
Ich liebe Gedichte.
Los.
Und Gott,
hat wohl auch geweint, als
der Schneesturm tobte und dröhnte. Er sprach mit der Waise
und legte ihr
die Hand auf die Stirn.
Er ging durch Viertel der Zerstörung und riss sich die
Finger blutig. Er nahm ein kleines Kind auf den
Arm
und umarmte es
wie ein Vater.
Er schirmte die Wände mit sich ab, damit sie nicht
zerfielen. Er fiel,
fiel auf die Knie
und starb im Krieg. Nicht am
Kreuz.
Er starb in Cherson, Odessa, Kyjiw,
Dnipro. Er war mit den Jungen in
Gefangenschaft. Er war mit uns im
Krieg,
und wir schliefen auch mit ihm ein,
versteckten uns hinter zwei Wänden. Wir nahmen wieder
Schaufeln in die Hand und gingen
durch den Schnee dem Frühling entgegen.
Und Gott brachte uns in einem Eimer Wasser,
einen Laib Brot für uns alle. Wir
gingen seit Jahrhunderten der Freiheit entgegen
und gehen noch heute. So ist die Zeit.
Wir gingen seit Jahrhunderten der Freiheit entgegen
und gehen noch heute. So ist die Zeit.
Sonnenschein, früher oder später werden wir
an-andere Gedichte sprechen, aber wir werden uns erinnern, wir werden nichts
Das vergessen wir nicht. Richtig?
Ja.
Du hast das Gedicht wunderbar vorgelesen. Toll!
Das war zauberhaft.
Möchtest du etwas sagen?
Ja,
ich gehe kurz raus.
Gut.
Gut.
Danke.
Ich gehe kurz raus.
Guten Tag. Wir wollten Ihnen ein kleines Geschenk zur
Erinnerung machen.
Wir kommen einfach aus einer Siedlung,
die es leider inzwischen fast nicht mehr gibt.
Ein kleines Stück unseres Herzens zur
Erinnerung.
Glauben Sie mir, diese Siedlung wird auf jeden Fall
wieder aufgebaut werden.
Danke, danke.
Anders kann es nicht sein. Wenn diese Vögel wieder zurückkehren, werden wir alle
diese Zeit noch erleben.
Zlata, mein Vögelchen, vorsichtig. Los, los.
Danke, Zlata! Danke dir.
Zlatka, ich bin wirklich beeindruckt von deiner
Emotionalität, deiner Tiefe.
Ich sehe dir in die Augen und verstehe, dass du schon sehr erwachsen bist.
Ich möchte, dass du noch wenigstens ein bisschen
länger ein Kind bleibst und eine
strahlende Kindheit hast.
Gut gemacht.
Häschen, lass mich dich auf die Stirn küssen.
Ich bin natürlich nicht der Allerallerbeste, aber ich bin Künstler und wünsche mir sehr,
dass
sich dein künstlerisches Talent nur weiterentwickelt.
Von Boklan geküsst.
Du bist talentiert, zauberhaft, wunderschön.
Und mir gefällt es sehr, dass du gerade eine
Geschichte erzählst.
Ja.
Du erzählst sie mit deinem Herzen und deinem Gefühl.
Obwohl ich ehrlich gesagt lieber hätte, dass sie andere Gedichte vorträgt.
Na klar.
Aber so sind die Zeiten. Lauf zu Mama. Na,
muss man hier noch etwas sagen? Danke, dass ihr hergekommen seid.
Danke, dass ihr so strahlend seid und ihr beide Vögelchen seid.
Danke auch euch.
Danke.
Danke.
Ihr seid zu dritt, ja, natürlich.
Wir sind euch sehr dankbar.
End of transcript · 454 words · machine translated
Original transcript (Ukrainian)
Я люблю вірші. Давай. А Бог, напевно, теж заплакав, коли гурделило і гуло. Він з сиротиною
балакав і клав їй руку на чоло. Він йшов кварталами розрухи, до крові пальці обдирав. Він брав дитя мале на руки
і по-батьківськи обіймав. Він затуляв собою стіни, щоб не розсипались вони. Він падав, падав на коліна
і помирав він від війни. Не на хресті. Вмирав в Херсоні, Одесі, Києві, Дніпрі. Він був із хлопцями в полоні. Він був із нами на
війні, а ми і з ним лягали спати, ховалися за дві стіни. Ми брали в руки знов лопати і йшли снігами до весни.
А Бог нам ніс у відерці воду, одну хлібину на всіх нас. Ми йшли віками по свободу і нині йдемо. Такий час. Ми йшли віками по свободу
і нині йдемо. Такий час. Сонечко, рано чи пізно ми будемо го-говорити інші вірші, але будемо пам'ятати, ми нічого не забудемо. Правильно? Так.
Ти чудово прочитала вірш. Молодець! Це було чарівно. Хочеш щось сказати? Так, я на хвилинку вийду.
Добре. Добре. Дякую. На хвилинку вийду. Добрий день. Це ми хотіли вам зробити подаруночок на
пам'ять. Просто ми приїхали з такого селища, якого, на жаль, на зараз вже майже не існує. Така вам маленька частинка нашого серця на згадку.
Повірте мені, це селище обов'язково буде відбудоване. Дякую, дякую. Інакше не може бути. Коли ті пташки знов прилетять, ми всі доживемо до цього часу.
Злата пташечка, обережно. Пішли, пішли. Дякуємо, Злата! Дякую тобі. Златка, я насправді вражений твоєю емоційністю, твоєю глибиною. Я дивлюсь тобі в очі і розумію, що ти дуже доросла.
Хочу, щоб ти ще хоча б трішечки надовше побула дитиною і щоб в тебе було яскраве дитинство. Ти молодець. Зайчик, давай я тебе поцілую в лоба.
Я, звичайно, не, не самий самий, але я артист і дуже хочу, щоб артистичність в тобі тільки розвивалась. Поцілована Бокланом. Ти талановита, чарівна, прекрасна.
І мені дуже подобається, що ти саме розповідаєш історію. Да. Розповідаєш її серцем і своїм відчуттям. Хоча, якщо чесно, хотілося б, щоб вона читала інші вірші.
Ну звичайно. Але такі часи. Біжи до мами. Ну, чи потрібно тут щось казати? Дякуємо, що доїхали. Дякуємо, що ви світлі такі і що ви обидві пташки. Дякуємо і вам.
Дякуємо. Дякуємо. Вас три так, звісно. Дуже вам вдячні.
