Transcript · Ukrainian → French
Ukrainian Nationalist Speech in Lviv
Camarades !
Gloire à l’Ukraine !
Alors, vous vous êtes enfin réunis, je vois, les Ukrainiens se sont un peu réveillés, hein ?
Vous en avez marre de pleurer ? Marre ou pas, je ne vous entends pas.
Marre.
Marre d’être tolérants.
Marre de parler de compromis, de réconciliation, de l’Est et de l’Ouest
ensemble. Vous en avez marre ?
Marre.
Il est donc temps d’agir.
Vous savez, cette session est à mon goût. Il me semble que nous tiendrons encore plus d’une session comme celle-ci
ici à Lviv, nous tiendrons cette session à
Kyiv. Et il me semble aussi qu’un jour viendra où nous tiendrons une telle
session dans les rues de Donetsk,
quand notre armée bandériste franchira le Dniepr, franchira
Donetsk et jettera cette bande aux culs bleus hors d’
Ukraine,
qui a aujourd’hui usurpé le pouvoir. Aujourd’hui, face à
Lviv se dressent trois centres de pouvoir :
Moscou,
Donetsk et Kyiv. Certes, Kyiv
est occupée par eux. Kyiv a capitulé et de même
ils attendent que Lviv se rende, que Lviv tombe,
que les affaires plient, que l’élite politique se taise,
que les habitants se taisent dans leurs cuisines, que la police de Lviv
à l’instar des flics de Kyiv, pourchasse les patriotes.
Or, cela n’arrivera pas, mes amis, car ça ne passera pas.
Parce que notre ville n’est pas ordinaire.
Ce n’est pas seulement un chef-lieu régional, c’est la ville où
Bandera a étudié, vécu, combattu et fait la guerre.
Nous avons derrière nous une grande tradition.
Derrière nous, les couronnes d’or de Danylo de Galicie, derrière nous
les drapeaux rouge et noir de Bandera et derrière nous les lions
verts et blancs du Karpaty. Nous ne livrerons pas notre ville.
Qu’ils viennent. Ils sont arrivés ici en quarante-quatre et
se sont lavés dans le sang jusqu’en soixante et un.
Je voulais simplement vous rappeler qui étaient les bandéristes.
Quand Staline a voulu déporter les Tchétchènes, il
ces fiers Tchétchènes coriaces, en une nuit, dans des wagons de marchandises
il les a déportés. Et pour venir à bout des bandéristes,
même vingt ans n'ont pas suffi. Vous savez, quel est l'essentiel, camarades,
dans ce symbole devant lequel nous nous tenons aujourd'hui ?
L'essentiel n'est pas qu'il y ait eu Bandera, qui était un chef.
L'essentiel, c'est que les bandéristes sont restés après lui.
Les bandéristes sont des gens qui ont forcé les Moscovites à respecter
les Ukrainiens. Si auparavant ils pouvaient demander : alors, les Khokhly,
comment ça va ? Et nous répondions : ça va bien.
Mais nous ne sommes pas des Khokhly, nous sommes des bandéristes. Et là, chez eux,
camarades, chez ces chiens asiatiques, leur museau se ferme aussitôt.
Et là, à Lviv, ils ne vont pas nous dicter leur loi. Chez eux, ils ont un président,
ils ont là-bas des tribunaux achetés, ils ont un gouvernement,
ils ont le pouvoir. À Lviv, ils n'ont pas le pouvoir.
Chez eux, ils ont
un gouverneur général, comme autrefois en Petite-Russie.
Mais à Lviv, nous avons notre propre autorité bandériste rouge et noire
Et à Ternopil et à Ivano-Frankivsk.
C'est un pouvoir élu par le peuple et pour le peuple.
Vous comprenez que ces juges, ce gouvernement et ce
président, nous ne les avons pas élus, n'est-ce pas ?
C'est ça.
Donc, ce n'est pas notre autorité et nous n'avons aucune obligation envers elle.
Qu'ils se déchaînent là-bas,
qu'ils pensent ce qu'ils veulent, mais ils ne retireront pas à Bandera
son titre de héros et ne nous prendront pas notre ville.
Vous savez, camarades, quand quelqu'un a dit que c'était une menace pour l'État,
je vous demande de l'oublier. Il n'y a pas d'État.
Il y a le pays
Ukraine et il y a les Ukrainiens. Et à la place de l'État,
il y a des bourgeois, des parasites, des bandits qui
nous sont aujourd'hui montés sur la tête et pensent qu'ils y resteront éternellement.
Mais je vous le dis, l'histoire l'enseigne : un tel pouvoir, même à
ne se maintiendra pas à coups de baïonnette, encore moins avec les matraques en caoutchouc de la police
Alors qu'ils n'attendent pas. Qu'ils n'attendent pas que
les bandéristes rôdent dans les forêts, et qu'eux, tels des agents du NKVD,
les traquent. C'est nous qui les traquerons dans
les rues de notre ville ukrainienne de Lviv.
Gloire à la nation !
Mort aux ennemis !
Jusqu'à la victoire, camarades ! Gloire à la victoire !
Gloire !
End of transcript · 730 words · machine translated
Original transcript (Ukrainian)
Товариство! Слава Україні! Ну що, нарешті зібрались, бачу, трошки розворушились українці, а? Плакати вже набридло? Набридло чи ні, не чую. Набридло.
Набридло бути толерантними. Набридло говорити про компроміс, примирення, про Схід і Захід разом. Набридло? Набридло. Тому час діяти.
Знаєте, ця сесія по моєму смаку. Мені здається, що ми ще не одну таку сесію проведемо тут у Львові, проведемо ту сесію в Києві. І мені ще здається, що буде той день, коли ми таку сесію проведемо на вулицях Донецька, коли наша бандерівська армія перейде Дніпро, перейде
Донецьк і викине ту синьожопу банду з України, яка сьогодні узурпувала владу. Сьогодні проти Львова стоять три центри сили: це є Москва,
це є Донецьк і це є Київ. Правда, Київ ними окупований. Київ здався і так само вони чекають, що здасться Львів, що Львів ляже, що прогнеться бізнес, що промовчить політична еліта, що мовчатимуть на кухні мешканці, що львівська міліція так
само, як київський ментів, буде ганяти патріотів. А не буде такого, товариство, бо не пройде. Тому що в нас з вами не просте місто. Це вам не просто обласний центр, це місто, де Бандера вчився, жив, боровся і воював.
В нас з вами за плечима велика традиція. За нами золоті корони Данила Галицького, за нами червоно-чорні стяги Бандери і за нами зелено-білі карпатівські леви. Ми своє місто не віддамо. Нехай приходять. Вони сюди прийшли в сорок четвертому і
кров'ю вмивались до шістдесят першого. Я хотів вам просто нагадати, хто такі були бандерівці. Коли Сталін захотів депортувати чеченців, він цих гордих чегетів крутих за одну ніч в товарних вагонах вивіз. А щоб впоратись з бандерівцями і
двадцяти років було мало. Ви знаєте, що головне товариство в тому символі, біля якого ми сьогодні стоїмо? Головне не те, щоб був Бандера, який був вождем. А головне те, що після нього залишились бандерівці. Бандерівці — це люди, які змусили москалів поважати
українців. Якщо раніше могли спитати: ну що, хохли, как діла? А ми відповідаєм: діла нормально. Але ми не хохли, ми бандерівці. І тут в них, товариство, в тих собак азіатських, в їм тут зразу закривається писок. І тут у Львові вони нам не будуть
диктувати. Це в них там є президент, в них там є куплені суди, в них там є уряд, в них є влада. У Львові в них влади немає. В них є генерал-губернатор, як і колись було в Малоросії. Але в нас у Львові є своя бандерівська червоно-чорна
влада. І в Тернополі, і у Франківську. Це влада, яка обрана народом і для народу. Ви розумієте, що тих суддів, той уряд і того президента ми з вами не обирали, правильно? Правильно.
А тому це не є наша влада і зобов'язань перед нею ми не маємо жодних. Нехай вони там собі біснуються, нехай думають, що хочуть, але вони ані в Бандери не заберуть героя, ані нашого міста в нас не заберуть. Ви знаєте що, товариство, коли тут хтось казав, що це загроза
державності, я вас прошу забути. Держави немає. Є країна Україна і є українці. А замість держави є буржуї, паразити, бандюки, які сьогодні залізли нам на голову і думають, що будуть там сидіти вічно.
Але я вам скажу, історія вчить: така влада навіть на багнетах не втримається, не те, що на гумових міліцейських кийках. Тому хай не чекають. Хай не чекають, що бандерівці будуть по лісах шастати, а вони як НКВД-исти будуть їх виловлювати. Це ми їх будемо виловлювати на
вулицях нашого українського міста Львова. Слава нації! Смерть ворогам! До перемоги, товариство! Слава перемозі! Слава!
