Transcript · Russian → Spanish
Military Captivity and Conditions Report
Vamos sujetándonos y avanzando despacio allí.
Pasen, pasen.
Cuéntense por orden numérico.
Primero.
Segundo.
Tercero.
Cuarto.
Quinto.
Sexto.
Vigésimo séptimo.
Veintiocho.
Veintinueve.
Treinta.
Cincuenta y uno.
Cincuenta y dos.
Cincuenta y tres.
Cincuenta y cuatro.
Setenta y siete.
Setenta y ocho.
Setenta y nueve.
Ochenta.
Ochenta y uno.
Ochenta y dos.
Ochenta y tres, ochenta y cuatro.
Ochenta y cinco.
Ochenta y seis.
Ochenta y ocho.
Ochenta y nueve.
Noventa.
Noventa y uno.
Noventa y dos.
Noventa y tres.
Noventa y cuatro. Recuento terminado.
¡Fiksa!
¡Yo!
Para dirigirse a mí, salga de filas.
¡Sí!
Yo, capitán de tercer rango Manankov Aleksandr
Guennádievich, rango terrestre:
mayor, militar del tercer batallón
de fusileros.
Me dirijo a nuestro mando en relación con nuestra rendición.
Nos rendimos al Tercer Cuerpo de Ejército porque no queríamos
morir en vano.
Nuestros oficiales huyeron.
Apagaron la radio y dijeron: establezcan una defensa perimetral,
Aguanten. Eso es todo, radio apagada.
En las posiciones no teníamos agua, teníamos que beber agua de
los charcos. Teníamos que beber nuestra propia orina.
Uno de los nuestros murió allí, joder, de deshidratación, jod
tuya, del organismo, joder.
No teníamos comida, teníamos que comer corteza de los árboles y
hierba.
Comíamos ortigas,
es decir, preparábamos ortigas en un hornillo con un caldito.
Pasamos hambre, estuvimos allí, joder, un mes y medio.
Aquí fue la primera vez que comí bien, en cautiverio, quiero decir.
No teníamos medicamentos para atender a nuestros militares heridos.
Tres heridos murieron porque no había
medicamentos. No los evacuaron.
¿Y había posibilidad de salir?
Había posibilidad de salir,
pero no los dejaron.
Al rendirse, los militares del Tercer Cuerpo de Asalto
del Ejército brindaron atención completa y de calidad
a los militares heridos.
Me sacaron una esquirla de la cabeza, me sacaron una esquirla
del costado. Nadie, bueno, quiero decir, no molestaba nada en absoluto.
O sea, reposo en cama y todo eso.
Nuestro mando simplemente se olvidó de nosotros.
Éramos material prescindible para ellos, por eso se tomó la
decisión de rendirnos. Quiero dirigirme a los militares
de la Federación
Rusa. No teman rendirse.
Esa propaganda que difunden entre nosotros es una completa
mentira. Aquí se les garantiza comida, agua,
alimentación adecuada y condiciones dignas de reclusión.
Y lo que nos contaban, simplemente son puras tonterías.
Sobre cómo tratan a los prisioneros, cómo los golpean, los castran.
Lo de la espuma de poliuretano y demás, y cosas por el estilo.
Como ven, todo está bien.
Y lo que cuentan allí no es verdad.
Son personas normales y lo entienden todo.
¿Están de acuerdo conmigo, camaradas?
Sí,
¡exacto!
Bien, hombres, descansen. Siéntense. Procedan.
¡Sí, señor!
¡Sí, señor!
¿Ves qué cojonudo que haya tantos? Es muy bueno.
Habrá buenos prisioneros para intercambiar, ante todo.
¿Sabes qué es lo que más me gusta?
Que ahora son conscientes, porque han estado en ambos lados.
En aquel lado, donde vieron los horrores de la guerra de su
mando.
Y ahora aquí han visto que los tratan como es debido.
Les dan de todo: ayuda, esto, aquello, y demás.
Y eso es todo. Ahora difundirán esta información entre las masas
y seguirán difundiéndola.
Esto también influirá positivamente en nuestra guerra, a su manera.
Sí, ¿por qué no somos amigos? Un diez detrás de
mí.
El dos, de escolta.
Subid.
Ayudad ya con la pista, joder, vosotros, el ejército ruso, no dejamos a los nuestros.
Levántate.
End of transcript · 560 words · machine translated
Original transcript (Russian)
Давай цепляемся и там потихоньку. Проходим, проходим. По порядку номеров расчитайся. Первый. Второй.
Третий. Четвертый. Пятый. Шестой. Двадцать седьмой.
Двадцать восемь. Двадцать девять. Тридцать. Пятьдесят один. Пятьдесят два.
Пятьдесят три. Пятьдесят четыре. Семьдесят семь. Семьдесят восемь. Семьдесят девять.
Восемьдесят. Восемьдесят один. Восемьдесят два. Восемьдесят три, восемьдесят четыре. Восемьдесят пять.
Восемьдесят шесть. Восемьдесят восемь. Восемьдесят девять. Девяносто. Девяносто один.
Девяносто два. Девяносто три. Девяносто четыре. Расчет закончен. Фикса! Я.
Для обращения выйти из строя. Есть. Я, капитан третьего ранга Мананков Александр Геннадьевич, сухопутное звание майор, военнослужащий третьего стрелкового
батальона. Обращаюсь к нашему командованию по поводу нашей сдачи в плен. Мы сдались в плен третьему армейскому корпусу ввиду того, что мы не хотели умирать напрасно. У нас вообще офицеры убежали.
Выключили радейку, сказали: занимайте круговую оборону, держитесь. Все, рация выключена. На позициях у нас не было воды, нам приходилось пить воду из луж. Нам приходилось пить собственную мочу. У нас там один умер, блять, от того, что обезвоживание, еб
твою, организма, блять. У нас не было еды, нам приходилось есть кору с деревьев и траву. Ели мы крапиву, то есть на горелке крапиву делали с бульончиком.
Голодовали, там сидели, блять, полтора месяца. Я здесь первый раз пожрал нормально, в плену, я имею в виду. У нас не было медикаментов для оказания помощи своим раненым военнослужащим. Три человека трехсотых умерло из-за того, что не было медикаментов. Их не откатили.
А возможность была выйти? Была выйти, но им не дали. При сдаче в плен военнослужащие третьего штурмового армейского корпуса оказали полноценную и качественную
помощь раненым военнослужащим. Мне осколок вынули из головы, осколок вынули сбоку. Никто, ну, то есть не напрягал вообще ничего. То есть постельный режим такая. Наше командование просто про нас забыло.
Мы являлись для него расходным материалом, поэтому было принято решение сдаться в плен. Хочу обратиться к военнослужащим Российской Федерации. Не бойтесь сдаваться в плен. Та пропаганда, которая ведется среди нас, это чистой воды
ложь. Здесь вам гарантированы еда, вода, нормальное питание и нормальные условия содержания. И то, что нам рассказывали, это полная фигня просто. Про то, что как в плену обращаются, как бьют, кастрируют. Там пена монтажная и так далее, и тому подобное.
Как видите, все нормально. И то, что там рассказывают, что неправда. Они нормальные люди и все понимают. Вы согласны со мной, товарищи? Да,
точно! Так, мужчины, отдыхаем. Рассаживаемся. Приступить. Так точно. Так точно. Бачиш, як класно оце, що їх дохуя. Це дуже добре.
Хороший обмінний фонд буде в першу чергу. Знаєш, що мені найбільше подобається? Що тепер у них є осведомленность, бо вони побували на двох сторонах. На тій стороні, де вони побачили ужаси війни їхнього командування.
І тепер тут вони побачили те, що до них відносяться так, як потрібно. Надають їм все: допомогу, то, се, п'яте, десяте. Ну і все. І тепер вони цю інформацію будуть у маси толкать дальше. Це теж по своєму позитивно скажеться на нашій війні.
Так, а что же мы не дружим? Десятка за мной. Двойка на сопровождение. Залазите. Помогай же с хинту, блять, вы, русская армия, своих не бросаем.
Вставай.
