Transcript · Ukrainian → Spanish
Illegal Trade of Human Remains Exposed
Por dentro, por diez ataúdes, eh, a nosotros,
nos pagaron 239 000 grivnas y alrededor de
45, 45 por separado para la oficina.
Es decir, un cuarto de millón de grivnas por diez ataúdes
llegó aquí para eso.
La investigación grabó esta conversación en la Oficina Regional
de Anatomía Patológica de Chernivtsí. Según las autoridades, sus
funcionarios crearon una red de tráfico de materiales anatómicos
de fallecidos: piel, huesos, tendones, córneas y otros
tejidos. Los extraían de los cadáveres y luego los entregaban por dinero
a empresas que fabrican bioimplantes.
Para obtener el consentimiento de familiares, los implicados se aprovechaban de su
estado de vulnerabilidad.
¿Y sobre los consentimientos? ¿La gente da su consentimiento o… o es difícil?
La gente los da, los da. Bueno, nos— bueno, ya aprendimos.
Ajá.
Al principio sí, era un poco difícil, pero ahora…
Ya sabes, a ca-cada uno hay que darle lo suyo.
Todos quieren algo, hay que darles lo que quieren y a cambio dan su consentimiento.
Hay algunos con los que se puede hablar apelando a las
emociones.
Decir que es muy importante, que es para los militares.
A veces dices que es para los militares y enseguida dicen: «Sí».
Hay quienes se niegan. Yo les digo: «Les haremos el embalsamamiento gratis».
«Ah, bueno, entonces sí, de acuerdo».
Algunos por interés, otros solo por ayudar.
De todo un poco.
Pues sí.
No se le explicaba a la gente qué tejidos exactamente ni en qué cantidad
se extraerían. Tampoco se les informaba de que luego se venderían por
dinero. No todos aceptaban. Se documentaron casos en los que
se extraían tejidos incluso tras la negativa directa de los familiares.
Principalmente de las extremidades inferiores: ligamentos, rótula, fascia del muslo,
alas de huesos cuboides. Bueno, principalmente.
Son la hija y el hijo. Decida con ellos cómo—
Quizás lo pensó, tal vez,
depende de cómo se mire.
No puedo decir nada.
¿Cuánto tiempo llevamos en esto? Año y medio.
Mira, eh, ellos pueden en Krivói
tomar—
Algunos tejidos.
Algunos tejidos, por dentro. Creo que aquí de la mayoría, sí.
Con cuidado, todo sin dolor.
Ah, no. A mí no me gusta mucho.
Piénselo, eso importa mucho ahora.
Claro.
Me busqué unos problemones por culpa de este maldito.
Le prometí a la gente que todo estaría bien. Eh, nosotros, bueno, dieron su consentimiento.
Prometí que todo estaría bien, que allí no se vería nada.
lo cosió de cualquier forma, allí, bueno, de— sobre todo de las piernas sacan los huesos.
Allí todo se sustituye, bueno, lo reemplazamos con un trozo de madera.
lo cosió de cualquier forma, dejó esas piernas para cualquier lado,
y no pude controlarlo, porque
No se puede controlar esto. Mucho trabajo y encima llenar toda la documentación.
La gente me llama y dice: «Esto es una locura,
mamá está en shock, papá en shock».
La gente protesta con furia.
Sí, dicen: «Queremos demandarlos».
En fin, me pasé tres días engatusándolos para que se calmaran.
Digo: «Fue un problema aislado.
Lo voy a investigar.
Fue alguien en alguna fase», les digo.
Pero digo: «Quizá les alegre saber que»,
—porque sé que empiezo a manipular—.
Digo: «Uno de los militares, digo, ya mañana podrá ver a sus hijos
con estas córneas».
Qué asco, ¿no?
Ellos lo pensaron un poco y dijeron: «Bueno, déjalo pasar,
pero estamos muy descontentos». Y todo por una maldita…
Y eso que la oficina ni siquiera tenía licencia para hacer trasplantes.
Para dar apariencia legal al esquema, con las empresas receptoras
firmaban acuerdos de cooperación científico-médica.
Enviaban los materiales por tren.
Sí, el transporte, todo eso ya es cosa de ellos, ¿no?
Es solo nuestro mensajero. Ellos pagan al mensajero allí.
Ah.
Bueno, la laboratorista trabaja de mensajera y también lleva la documentación,
porque hay un montón de papeles, hay que rellenar todos esos documentos.
El cues... cuestionario, eh, que hizo, todo eso.
Ella lo rellena solo por...
Ajá.
Para tenerlo hecho. Yo no, no, no voy a ponerme con esa gente, en
la salida no voy a interrogarlos.
Bueno, claro, sí, sí.
Y esto lo envío en tren.
Ajá.
En el tren ya todos están al tanto.
Ajá, ajá.
Entregan este contenedor embalado con hielo.
Ajá.
Bueno, con refrigerante de ese.
Los miembros de la trama recibían el dinero por dichos servicios en dos
vías: oficialmente en la cuenta del centro y la mayor parte
en efectivo de forma no oficial a través de una casa de cambio.
Se repartía según el rol de cada uno y la cantidad de extracciones
realizadas.
Ya recogí el dinero.
Ajá.
Chao.
¿Y la im-- impresión esta no la hicieron todavía?
No la tenemos, somos de Skin, ya te lo dije.
Bueno, entonces ahora no tiene sentido.
¿Entonces qué, se lo doy en efectivo y ya?
No, bueno, déjamelo entonces.
Aquí debería haber 2100.
Aquí hay 50, aquí 100. Ciento
noventa.
Ajá.
Le dije lo que hay para cierta zona, estuve allí sola.
En cuanto aparezca, me avisas.
Cuatro empleados del centro han sido imputados formalmente.
El cuerpo humano no es una mercancía. Y la vulnerabilidad de una familia que
ha perdido a un ser querido no es una oportunidad de lucro.
Quienes cruzaron ese límite responderán ante la ley.
La investigación continúa.
End of transcript · 872 words · machine translated
Original transcript (Ukrainian)
Внутрі за десять гробів, е, нам, з нами розраховувались двісті тридцять дев'ять тисяч гривень і десь сорок п'ять, сорок п'ять на бюро окремо. То єсть четверть мільйона гривень за десять гробів прийшло сюди на той.
Цю розмову зафіксувало слідство у Чернівецькому обласному патологоанатомічному бюро. За даними правоохоронців, його посадові особи налагодили схему торгівлі анатомічними матеріалами померлих: шкіра, кістки, сухожилля, рогівки, інші тканини. Їх вилучали з тіл померлих, а потім за гроші передавали
підприємствам, які виготовляють біоімпланти. Щоб отримати згоду родичів, учасники схеми використовували їхній вразливий стан. А як стосовно згод? Дають люди згоду чи, чи важко? Дають люди, дають. Ну, ми так при-- ну, навчилися вже.
Угу. На початках так, було трохи сложно, але зараз, знаєш, ко-кожному щось треба своє дати. Кожен щось хоче, йому треба дати те, що він хоче, а взамін він дає згоду. Є такі, що просто на емоції можна з ними на
емоціях поговорити. Там, що це дуже важливо, це для військових. Е-е, деколи кажеш, що це для військових, вони відразу: «Да». Є такі, що віднякаються. Я кажу: «Так бальзамацію зробимо безплатно». «Да, а тоді хорошо, давайте».
Хтось меркантильно, хтось чисто помогти. По-різному. Ну да. Людям не пояснювали, які саме тканини та в якому обсязі вилучать. Не повідомляли й про те, що надалі їх продаватимуть за
гроші. Погоджувалися не всі. Задокументовано випадки, коли тканини забирали навіть після прямої відмови родичів. В основному з нижніх кінцівок, зв'язки, колінна чашечка, фасція стегна, крила кубовидних кісток. Ну в основному. Це донька і син. Ви з ними вирішуйте, як-
Може, ви про то думали, може, як на то дивитися. Я нічого не можу сказати. Це ми займаємося скільки? Півтора року. Дивися, е, вони можуть у Кривому
взяти- Деякі тканини. Деякі тканини, сердині. Тут всього гадаю, що більшості, да. Акуратно, все безболідно. А, ні. Мені не дуже.
Подумайте, то зараз має велике значення. Звісно. Я тут проблеми собі такі найшов через цього сраного . Я людям пообіцяв, що всьо буде нормально. Е, ми, ну, люди дали згоду. Я пообіцяв, що всьо буде нормально, там нічого не буде видно.
як-небудь зашив, там, ну, там з-- в основному з ніг беруть кістки. Там все замінюється, ну, замінюєм просто деревяшкою. це як-небудь зашив, віддав ці ноги в різні сторони, а я не зміг проконтролювати, бо не можна це проконтролювати. Куча роботи, ще плюс документацію всю заповнити.
Мені люди дзвонять, кажуть: «Тут такий треш, тут, там мама в шоці, тато в шоці». Люди жах борються. Да, кажуть: «Ми хочемо на вас в суд подавати». В общем, я три дня цих людей забалтував, щоб вони успокоїлися.
Я кажу: «Це така одиночна проблема виникла. Я розберуся. Це хтось на якомусь, на якому етапі», — кажу. Зато, кажу: «Може вас порадую, що», — бо я знаю, що начинаю маніпулювати.
Кажу: «Хтось уже з військових, — кажу, — уже завтра дітей своїх зможе бачити цими рогівками очей». Ну фу, так? Вони такі щось, да, подумали, подумали, кажуть: «Ну ладно, вже тіпа за ним, — каже, — але ми дуже незадоволені». І це із-за сраного .
При цьому самої ліцензії на трансплантації бюро не мало взагалі. Щоб надати схемі вигляду законної, з підприємствами-отримувачами укладали договори про науково-медичне співробітництво. Відправляли матеріали залізницею. Да, транспортировка, всьо це їхня справа далі, да?
Це просто наш кур'єр. Вони оплачують там кур'єра. А. Ну, лаборантка у нас працює кур'єром, і вона ж веде документацію, бо там ще куча документації всякої, там треба заповнювати все ті папери. Опи, опитувальний лист, е, там зробив, це всьо.
Це вона заповнює просто так- Угу. Щоб воно було. Я ж не, не, не буду з цими людьми так, у від'їзді не буду їх розпитувати. Ну це так, так, так.
І це відправляю поїздом. Угу. Там все у поїзді вже вони в курсі просто. Угу, угу. Передають цей упакований контейнер цей з льодом.
Угу. Ну з таким холодяком. Гроші за такі послуги учасники схеми отримували двома потоками: офіційно на рахунок бюро та більшу частину неофіційно готівкою через пункт обміну валют.
Їх розподіляли залежно від ролі кожного та кількості проведених вилучень. Гроші забрав. Угу. Поки.
А роз-- печаточку цю не робили ще? Немаємо, ми зі Скіну, я казала. Ну тоді зараз нема смислу. Ну а що я вам тоді просто грошима? Нє, ну ладно, тоді лиши мені.
Тут має бути два сто. Тут п'ятдесят, тут сто. Сто дев'яносто. Ага. Я вам сказала, що є на певну зону, я там була сама.
Тільки воно появиться, ти мені. Чотирьом працівникам бюро повідомлено про підозру. Людське тіло — не товар. А вразливість родини, яка втратила близьку людину, — не можливість для заробітку. Ті, хто переступив цю межу, відповідатимуть за законом.
Слідство триває.
