Transcript · Ukrainian → English
Ukrainian Nationalist Speech in Lviv
Comrades!
Glory to Ukraine!
So, you finally gathered. I see Ukrainians have stirred up a bit, huh?
Are you tired of crying already? Tired or not, I can't hear you.
Tired.
Tired of being tolerant.
Tired of talking about compromise, reconciliation, about East and West
together. Are you tired of it?
Tired.
So it's time to act.
You know, this session is to my liking. I think we'll hold more than one such session
here in Lviv, we'll hold that session in
Kyiv. And I also think there will be a day when we hold such a
session on the streets of Donetsk,
when our Bandera army crosses the Dnipro, enters
Donetsk, and throws that blue-assed gang out of
Ukraine,
which has usurped power today. Today, three
centers of power stand against Lviv. They are
Moscow,
Donetsk, and Kyiv. True, Kyiv
is occupied by them. Kyiv surrendered as well
They expect Lviv to surrender, to fall,
for business to bend, for the political elite to remain silent,
for residents to keep silent in their kitchens, for the Lviv police,
just like the Kyiv cops, to chase patriots.
But that won't happen, comrades, because it won't pass.
Because ours is no ordinary city.
This isn't just a regional center, it's a city where
Bandera studied, lived, fought, and went to war.
We have a great tradition behind us.
Behind us are the golden crowns of Danylo Halytskyi, behind us are
Bandera's red-and-black flags, and behind us are the green-and-white
Carpathian lions. We will not give up our city.
Let them come. They came here in forty-four and were bathed
in blood until sixty-one.
I just wanted to remind you who the Banderites were.
When Stalin wanted to deport the Chechens, he
He deported those proud, tough Chechens overnight in freight
cars. And even 20 years were not enough to deal with the Banderites.
You know, what is the main point, friends,
of that symbol beside which we stand today?
The main thing isn't that there was Bandera, who was a leader.
The main thing is that the Banderites remained after him.
Banderites are people who forced the Moskals to respect
Ukrainians. If they could once ask: “So, Khokhols,
how's it going?” And we'd answer: “It's going fine.”
But we're not Khokhols, we're Banderites. And then, for them,
friends, for those Asian dogs, their
muzzles immediately shut. And here in Lviv, they won't
dictate to us. Over there, they have a president, they have
bought courts, they have a government, they have power.
In Lviv, they have no power. They have
a governor-general, just as there once was in Little Russia.
But in Lviv, we have our own Banderite red-and-black
government. In Ternopil and Frankivsk, too.
It is a government elected by the people and for the people.
You understand that those judges, that government and that
president were not elected by you and me, right?
Right.
Therefore, it is not our government, and we have no
obligations to it. Let them rage over there,
let them think whatever they want, but they cannot take from Bandera either
They won't take our hero or our city from us.
You know what, folks, when someone here said this was a threat
to statehood, I ask you to forget it. There is no state.
There is a country.
Ukraine, and there are Ukrainians. Instead of a state,
there are bourgeois, parasites, and thugs who
have climbed onto our heads today and think they'll sit there forever.
But I'll tell you, history teaches us: such a government, even on
It won't be sustained by bayonets, let alone rubber police batons.
So let them not wait. Let them not expect that
Banderites will roam the forests, while they, as NKVD agents, will
hunt them down. We'll hunt them down. On the streets of our Ukrainian city of Lviv.
вулицях нашого українського міста Львова.
Glory to the nation!
Death to enemies!
Until victory, comrades! Glory to victory!
Glory!
End of transcript · 671 words · machine translated
Original transcript (Ukrainian)
Товариство! Слава Україні! Ну що, нарешті зібрались, бачу, трошки розворушились українці, а? Плакати вже набридло? Набридло чи ні, не чую. Набридло.
Набридло бути толерантними. Набридло говорити про компроміс, примирення, про Схід і Захід разом. Набридло? Набридло. Тому час діяти.
Знаєте, ця сесія по моєму смаку. Мені здається, що ми ще не одну таку сесію проведемо тут у Львові, проведемо ту сесію в Києві. І мені ще здається, що буде той день, коли ми таку сесію проведемо на вулицях Донецька, коли наша бандерівська армія перейде Дніпро, перейде
Донецьк і викине ту синьожопу банду з України, яка сьогодні узурпувала владу. Сьогодні проти Львова стоять три центри сили: це є Москва,
це є Донецьк і це є Київ. Правда, Київ ними окупований. Київ здався і так само вони чекають, що здасться Львів, що Львів ляже, що прогнеться бізнес, що промовчить політична еліта, що мовчатимуть на кухні мешканці, що львівська міліція так
само, як київський ментів, буде ганяти патріотів. А не буде такого, товариство, бо не пройде. Тому що в нас з вами не просте місто. Це вам не просто обласний центр, це місто, де Бандера вчився, жив, боровся і воював.
В нас з вами за плечима велика традиція. За нами золоті корони Данила Галицького, за нами червоно-чорні стяги Бандери і за нами зелено-білі карпатівські леви. Ми своє місто не віддамо. Нехай приходять. Вони сюди прийшли в сорок четвертому і
кров'ю вмивались до шістдесят першого. Я хотів вам просто нагадати, хто такі були бандерівці. Коли Сталін захотів депортувати чеченців, він цих гордих чегетів крутих за одну ніч в товарних вагонах вивіз. А щоб впоратись з бандерівцями і
двадцяти років було мало. Ви знаєте, що головне товариство в тому символі, біля якого ми сьогодні стоїмо? Головне не те, щоб був Бандера, який був вождем. А головне те, що після нього залишились бандерівці. Бандерівці — це люди, які змусили москалів поважати
українців. Якщо раніше могли спитати: ну що, хохли, как діла? А ми відповідаєм: діла нормально. Але ми не хохли, ми бандерівці. І тут в них, товариство, в тих собак азіатських, в їм тут зразу закривається писок. І тут у Львові вони нам не будуть
диктувати. Це в них там є президент, в них там є куплені суди, в них там є уряд, в них є влада. У Львові в них влади немає. В них є генерал-губернатор, як і колись було в Малоросії. Але в нас у Львові є своя бандерівська червоно-чорна
влада. І в Тернополі, і у Франківську. Це влада, яка обрана народом і для народу. Ви розумієте, що тих суддів, той уряд і того президента ми з вами не обирали, правильно? Правильно.
А тому це не є наша влада і зобов'язань перед нею ми не маємо жодних. Нехай вони там собі біснуються, нехай думають, що хочуть, але вони ані в Бандери не заберуть героя, ані нашого міста в нас не заберуть. Ви знаєте що, товариство, коли тут хтось казав, що це загроза
державності, я вас прошу забути. Держави немає. Є країна Україна і є українці. А замість держави є буржуї, паразити, бандюки, які сьогодні залізли нам на голову і думають, що будуть там сидіти вічно.
Але я вам скажу, історія вчить: така влада навіть на багнетах не втримається, не те, що на гумових міліцейських кийках. Тому хай не чекають. Хай не чекають, що бандерівці будуть по лісах шастати, а вони як НКВД-исти будуть їх виловлювати. Це ми їх будемо виловлювати на
вулицях нашого українського міста Львова. Слава нації! Смерть ворогам! До перемоги, товариство! Слава перемозі! Слава!