Жінки про службу у війську та боротьбу за території України

Конечно нет. Я би тоже пішла би по педалям і виїхала з країни. Ну я це максимально не підтримую.

А це за бажанням жінок. Ні, нехай мої діти там будуть. У мене зять, син там, так що достатньо.

Можливо, це нереалістично, але я вважаю, що це повинно бути за своїм бажанням.

Когда мы поедем отдыхать все вместе в Крым, будет такое какое-то облегчение.

A few moments later. Я, понятное дело, буду против, но я понимаю, что я не смогла бы пойти. Не для каждого, не для каждой психики, наверное, зрелище такое. Поэтому, ну, должен человек быть подготовлен к этому.

Я считаю, нужно бороться дальше, потому что сдавать заднюю это уже поздно. И если мы сдадим свои территории, через несколько лет это возобновится, и война опять будет, начнет нас дальше топить.

A few moments later. Я нет, я б не пошла. Ну, у меня зрение плохое.

Я б, во-первых, ничем не помогла. Из женского хотелось бы семью, а не воевать. И вот, да.

Йшли вони . У нас були наші території, ми собі спокійно жили.

Потім вони прийшли і такі: "Хеллоу, нам треба наше назад".

Ну давайте тоді ми Кубань заберемо, ну. A few moments later.

З моїм зором і з моєю тілобудовою я не принесу ніякої користі просто у військо. Ради чого? Якщо я не буду корисна.

Все ж таки боротись, бо це є наш характер, наша нація.

Ну, ми не можемо здатися, ми не можемо капітулювати просто, ну.

A few moments later. Звісно, звісно, що ні. Я не бачу себе там корисною. Ми все зможемо, і я все зможу на своєму фронті. Так.