Experiences of Collectivization in Ukraine

Методика була просто в большевицькій системі.

Приходили до вас до хати і казали, що ви вступайте в конгосп.

Якщо не вступите, то, значить, ми все вам заберемо.

І ті, що вступили раніше, то їм було краще, ніж ті, що не вступили.

Бо ті, що не вступили, то, перше всього, їм забирали худобу,

коні, все, що тільки мали.

І, перше всього, розкоркулювали, і в них все забирали.

А тоді вже добиралися до тих бідняків, середняків і так далі.

Я вважаю, що були спротиви, бо люди втікали в ліс.

Чи саме палили ті хати, від ких йшли агітатори.

І це був спротив, звичайно, це був спротив.

І не тільки в нашому селі.

Після розкорення, то так було, що викидали з села.

Той, що не записався до колгоспу, приїжджали, викидали всіх з хати.

Пізніше. Мужчин забирали, а жінки з дітьми оставлялися.

Дуже багато було арештів.

І пів села майже було, десь не було хати, де б не було арештовано.

Вже в 1932-33 роках індивідуального хазяйства вже не було.

Все було в колгоспі.

І чи він був комнезам, як називали,

чи той розкуркулений, як він уцілів проти того, що не висловлено собі,

вони підпадали під ту всю категорію.

Не могли виїхати, не могли втекти, бо границі були в Україні закриті.

Навіть в Білорусь не можна було виїхати.

В Донбас, час від часу з Донбасу, хтось пересилав або привозив якусь поміч в селі.

Так, наприклад, нам мій брат Леонід привозив дещо.

Такий вижив також.

ДОНБАС