Ukrainian Nationalist Speech in Lviv

Товариство!

Слава Україні!

Ну що, нарешті зібрались, бачу, трошки розворушились українці, а?

Плакати вже набридло? Набридло чи ні, не чую.

Набридло.

Набридло бути толерантними.

Набридло говорити про компроміс, примирення, про Схід і Захід

разом. Набридло?

Набридло.

Тому час діяти.

Знаєте, ця сесія, по моєму смаку, мені здається, що ми ще не одну таку сесію

проведемо тут у Львові, проведемо ту сесію в

Києві. І мені ще здається, що буде той день, коли ми таку

сесію проведемо на вулицях Донецька,

коли наша бандерівська армія перейде Дніпро, перейде

Донецьк і викине ту синьожопу банду з

України,

яка сьогодні узурпувала владу. Сьогодні

проти Львова стоять три центри сили: це є

Москва,

це є Донецьк і це є Київ. Правда, Київ

ними окупований. Київ здався. І так само

вони чекають, що здасться Львів, що Львів ляже,

що прогнеться бізнес, що промовчить політична еліта,

що мовчатимуть на кухні мешканці, що львівська міліція, так

само, як київський ментів, буде ганяти патріотів.

А не буде такого, товариство, бо не пройде.

Тому що в нас з вами не просте місто, це вам не просто обласний

центр. Це місто, де Бандера вчився,

жив, боровся і воював. В нас з вами за плечима

велика традиція. За нами золоті корони Данила

Галицького, за нами червоно-чорні стяги Бандери і

за нами зелено-білі карпатівські леви.

Ми своє місто не віддамо. Нехай приходять.

Вони сюди прийшли в сорок четвертому і кров'ю вбивались до шістдесят

першого. Я хотів вам просто нагадати, хто такі були

бандерівці. Коли Сталін захотів депортувати

чеченців, він цих гордих чегетів крутих за

одну ніч в товарних вагонах вивіз.

А щоб справитись з бандерівцями і двадцяти років було мало.

Ви знаєте, що головне товариство в тому символі,

біля якого ми сьогодні

стоїмо? Головне не те, щоб був Бандера, який був

вождем. А головне те, що після нього залишились бандерівці.

Бандерівці — це люди, які змусили москалів поважати

українців. Якщо раніше могли спитати: ну що, хохли,

как діла? А ми відповідаєм: діла нормально.

Але ми не хохли, ми бандерівці! І тут в них,

товариство, в тих собак азіатських, в їм тут зразу

закривається писок. І тут у Львові вони нам не будуть

диктувати. Це в них там є президент, в них там є

куплені суди, в них там є уряд, в них є влада.

У Львові в них влади немає. В них є

генерал-губернатор, як і колись було в Малоросії.

Але в нас у Львові є своя бандерівська червоно-чорна

влада, і в Тернополі, і в Франківську.

Це влада, яка обрана народом і для народу.

Ви розумієте, що тих суддів, той уряд і того

президента ми з вами не обирали. Правильно?

Правильно.

А тому це не є наша влада, і зобов'язань перед нею ми не

маємо жодних. Нехай вони там собі біснуються,

нехай думають, що хочуть, але вони ані в Бандери не заберуть

героя, ані нашого міста в нас не заберуть.

Ви знаєте що, товариство, коли тут хтось казав, що це загроза

державності, я вас прошу забути. Держави

немає. Є країна

Україна і є українці. А замість держави

є буржуї, паразити, бандюки, які

сьогодні залізли нам на голову і думають, що будуть там сидіти вічно.

Але я вам скажу, історія вчить: така влада навіть на

багнетах не втримається, не те, що на гумових міліцейських

кийках. Тому хай не чекають. Хай не чекають, що

бандерівці будуть по лісах шастати, а вони як енкаведисти будуть

їх виловлювати. Це ми їх будемо виловлювати на

вулицях нашого українського міста Львова.

Слава нації!

Смерть ворогам!

До перемоги, товариство. Слава перемозі!

Слава!