Inside the Production of Flamingo Missiles

Ця поїздка мені вже подобається. Непогано поспали і одразу бачимо масштаби. Це оптічник передній до ракети Фламінго. Подивіться на його розмір. Вистою майже як я.

Їх тут дуже багато і це лише частинка. І насправді знаю, що багато з вас хто буде писати, що для чого ви це все показуєте. Але повірте, всі матеріали узгоджені Службою безпеки.

І, на жаль, я не зможу вам показати дуже багато речей, тому що це банально дасть зайбу інформацію для ворога.

Тому частину відео ми будемо блюрити, а щось, на жаль, вам так і не покажу. Але все одно буде дуже багато всього цікавого.

Оптічники або носові конуси ракет – це перше, що потрапляє у наші заспані з дороги очі.

Чорний колір – це не помилка, це не для стилю, щоб ніс нагадував клюв фламінго, а природнє забарвлення, бо ніс ракети роблять із радіопрозорих матеріалів, наприклад, композиту.

Це поєднання скловолокна, яке дає міцність, і смоли, яка все це скріплює. Вона якраз і має темне забарвлення.

За оптічником ховається антенна або сенсор наведення. Тут вже без деталей.

Зараз ви вперше бачите, як і що роблять ракету фламінго. Це один з десятків, а може і сотень заводів.

На кожному роблять якісь окремі частинки, все розосереджено.

Фламінго – це крила та ракета.

Ракета, яка підпалює дупи і росіянам, та й нашому інформаційному простору теж.

Бо ракета літає, наші сусіди це рада підтверджують,

але водночас Firepoint з однієї з найбільш секретних і закритих компаній

перетворилася на найбільш скандального і популярного українського виробника зброї.

Ваша компанія була одна з найбільш закритих...

...в Москві, а побачити все на власні очі.

І декілька локацій я побачив.

Це не старий радянський завод-гігант, а величезна кількість виробництв, розкиданих по країні.

Якщо з однієї локації щось трапиться, то працівники переходять на таку ж саму запасну.

Процес не зупиняється.

Головна фішка цих ракет – простота.

Вони дешеві, відносно легко робляться і цикл виробництва набагато швидший,

ніж у класичних ракет радянської школи.

Наприклад, корпус не виливають зі сталі, тобі не треба сотні тонн металу,

металургійні заводи – все зовсім інакше.

На цьому станку відбувається намотка карбонового корпусу ракети,

зараз він не працює.

Але можу вам показати, отяк такий вигляд має карбон.

Ось така, по факту, дуже клейка стрічка.

Дуже схоже, наче якесь волосся заплітається в косичку,

а так, в принципі, і карбон наплітається на ракету.

Якщо бути точнішим, то це одна з ліній намотування корпусу ракети.

Для його створення використовують поліакрилонітритну нитку.

Знаю, звучить страшно.

Опечено за температури до трьох тисяч градусів.

Це набагато дешевше і в середньому в п'ять разів легше сталі.

А міцність карбонового волокна на розрив вища.

Як все це працює?

Комп'ютерна програма керує процесом

і під різними кутами намотує волокно.

Прораховує, де саме воно має бути міцнішим

і де більші зони навантаження.

Після того, як карбон на ракету намотався,

створився її корпус по таким рейкам.

Вона заїжджає в ось таку величезну піч.

Це схоже на якусь велику мікрохвильовку.

Тут справді всередині дуже жарко.

І тут ракета, простою мовою, запікається.

Вона вже тоді тримає форму.

Бо намотане волокно, пропитане епоксидною смолою, ще сере.

В печі воно витримується при температурі зазвичай 120-180 градусів.

Зараз я не розкриваю вам якісь секрети, бо рецепти, так би мовити, вам легко підкаже будь-який штучний інтелект.

Ось в такій печі рідка смола скріплює волокна. І ми отримуємо потрібну міцність,

бо без запікання це були б просто нитки, які не надто тримаються купи.

Схоже, запікання не лише використовують для створення корпусу ракет.

Взяти хоча б бронеплити з надвисокомолекулярного поліетилену,

де шари матеріалу пресуються під високим тиском і температурою.

Або керамічні бронеплити, де спеціальний порошок нагрівається до надвисоких температур.

Навіть візуально помітно, що фламінго – це не витвір військового мистецтва за усі гроші світу,

а ракета, завдання якої за мінімальну вартість нанести максимальну шкоду ворогу.

Про фламінго говорять дуже багато, але відео з її влучаннями в мережу потрапляють не часто.

І напрошується логічне питання – чи є взагалі фламінго?

Чи можемо ми робити їх багато і чи дійсно вони кудись влучають?

Зараз я в унікальному місці. Це відповідь на запитання, чи є українські ракети.

Ви самі бачите її розмір, наскільки вона величезна.

Пожартували, що тут ходив президент і мені так само дали таку можливість.

Чесно кажучи, масштаби всього цього дуже вражають.

І це лише частинка того, що ми можемо вам показати.

По фламінго запитання дивимося.

В установах запускаються українські ракети.

В Росії більше варіативності, тому що в них, як ви знаєте, багато літаків.

Ви читаєте про це новини майже кожного вечора, які запускають ракети «Панам».

В них є підводні човни і так само наземні установки.

У нас все поки що зводиться лише до ось такої пускової системи.

Просто питання в їхній кількості, наскільки багато їх є.

І цікаво, скільки взагалі.

Взагалі, ракет одночасно можемо запускати.

По ракетам цікаво, всіх цікавить балістика.

Дев'ять місяців тому я спілкувався з Королишнім.

Зараз ми знаходимося ще в одному корпусі,

де виготовляють крила до ракет.

Там займаються саме цим.

А ось тут проводять теплоізоляцію одного із елементів ракети.

Чесника ще не знаю, який він, та й не будемо називати.

Так само звернув би увагу на запах, який в цьому приміщенні,

тому що все обробляється, такий запах якихось відких смол.

Ми буквально тут хвилин п'ять, і вже дихати стає важко.

Тому не дивно, чому всі в респіраторах, і чому такі заходи безпеки.

Але ви точно не здогадаєте, що це.

Це ось така спеціальна форма, де знаходиться крило ракети.

Бачимо, що спеціальні механізми притискають його,

і воно в такій формі має полежати кілька годин.

Про атаку на Київ хотів вас запитати. Остання атака.

Ось там такий 3D-принтер сучасний, який фактично друкує їхній фюзеляж.

А ось тут заходьте в піч, де при температурі 40-60 градусів вони запікаються.

Ну, справді схоже на таку баньку.

Це ще одна піч, де у нас запікаються дрони.

Ви просто можете подивитися, яка їхня кількість.

І таких печей тут, насправді, дуже багато.

Чесно кажучи, навіть складно тут знаходитися.

Ви бачите, що ви в якійсь бані перебуваєте,

де вас постійно ось цим теплим повітрям подує прямо в обличчя.

Я, чесно кажучи, не заздрю працівникам, які саме в цій локації працюють.

Навіть просто сюди щось відносять.

До речі, якщо вам подобаються запальні ранки у Москві,

то ви можете стати...

Сподіваюся, у цьому відео...