Огляд розподільчого пункту на БЗВП: розмова про безпеку

Йому задала питання. Ми його посадили.

Я сіла рядом поруч з ним. Ми нормально поговорили, він

заспокоївся, йому... у нього нічого не зламано, його ніхто

не бив. Він абсолютно цілий. Йому не могли

додзвонитися рідні, бо в нього був розряджений телефон.

Ми йому зарядили телефон, додзвонилися до рідних.

За ним приїхали батьки чи сестра старша.

Я так, е, вже його виводили до, е, рідні.

Я обійшла кожен куточок даної будівлі, кожен,

від підвалу до верху.

Я не знайшла жодних ознак крові. Я не знайшла жодних ознак

катівні. Я все відсняла на камеру.

Не знайшла. Далі

медикиня сказала, що замінили матрац,

бо чотирьох сьогодні— жодних смертей, неба—

немає жодних смертей. Більше того, це розподільчий

пункт на БЗВП.

Чому він знаходився в такій

незручній

будівлі?

Тому що у зв'язку з тим, що у нас є пристан, у зв'язку з тим,

що військові об'єкти,

е, намагаються максимально ховати, їх

ховають, в тому числі таким способом.

Чи є це правильно?

На мою думку, ні. Але зважаючи на-- я вважаю, що

треба зариватися.

Але зважаючи на те, що в нас немає іншого виходу,

я так от вважаю. Так само я вважаю неправильним,

коли розміщують

боєприпаси, склади з боєприпасами.

Ми декілька разів мали трагедії на рідному місті через

некомпетентність.

Там були люди, які вважались в резерві сил

оборони.

І ніхто ж не знав це. Дивіться,

е.

Люди не мали зв'язку.

Дивіться. Там було шістнадцять людей, які-

І два, і два.

Так, давайте я вас також підкуплю.

Давайте ми вас

разом з вами.

Та бач, ну, знову почали розпилювати.