Мати розповідає про пошуки сина, знайденого в комі

Пропав у мене син. Три дня шукала. Ішов вечором додому, двадцять сьомого чи якого там числа.

Ішов додому в одинадцять вечора, а друга із Садової на Гаванну і пропав. Я його шукала, не могла найти.

Обратилась у міліцію. Вони мені сказали, дежурний: "Дайте, ксерокопія паспорта є?" Я кажу: "Є". "Телефон є?"

"Є". "Я пробив по компьютеру, пробив, виходе у вас син в одинадцятой больнице на Воробьёва, лежить в больнице".

Я: "Что случилось?" "Ми не знаєм, что случилось".

Говорю: "А як, а чо він там?" Она каже: "Ми не знаєм, чо він там". "Скора везла".

"Откуда?" "Ми не знаєм, откуда". Поїхала я в больницу, но вже було поздно. На другий день узнала от врача, що оперірував, що привезли з Греческой сорок два, а то й міліція, де я узнавала, і не признавалися. Можете собі представить.

Я його побачила в комі його, našла. Короче, привезли його в три з чим-то.

Ушов от друга в одинадцять вечора, а возлі міліції оказався в три часа ночи. Де його возили - ТЦК, де його били - ТЦК, ніхто не знає. Йому удалили гематому, випиляли кусок кості. Каже, якби на минут двадцать позже привезли,

ми б його не спасли. І міліція не хотіла ні заявлєніє од мене принімати, нічо.

Потом прийняла і брешуть, що його другі взяли і не знаєм, де він. Він там упав об бордюр, голову сам розбив.

Справедливості в нашій стране нікода не буде, кода не поміняється правительство наше. Хто такі закони создає, що на вулиці ловлять?

Людина їде на роботу, ловлять, б'ють.