Ukrainian → German transcript
Die Jungs haben mir einfach gezeigt, entweder machst du es so, oder du ziehst einfach dran.
Sie haben auch gesagt, dass man es auf keinen Fall reißen darf, weil es schneidet.
Der zwölfjährige Anatolij Prochorenko zeigt, wie es ihm gelungen ist, die Glasfaser zu zerreißen,
an der die russische FPV-Drohne hing.
Der Junge erzählt, dass es am 18. April passiert ist
in seiner Heimatstadt Semeniwka in der Region Tschernihiw.
Er war draußen, als er sah, wie die feindliche Drohne in Richtung flog,
wo seine kleinen Brüder und Schwestern spielten.
Der Junge erzählt, wie man die Glasfaser richtig zerreißt,
das haben ihm befreundete Soldaten beigebracht.
Anatolij sagt, dass er das zum ersten Mal gemacht hat und große Angst hatte,
aber die Angst um seine Angehörigen war stärker.
Jetzt verspürt er keine Angst mehr.
Der Vater des Jungen, Wolodymyr Poltorazkyj, erzählt,
dass er nicht sofort verstanden hat, was passiert war.
Er hat allen Angst eingejagt, sowohl der Mutter als auch dem Vater.
Psychologisch stark, ich stehe da, habe durchgehalten, heißt, aus mir wird ein Mann.
Der operative Direktor des Ausbildungszentrums für UAV-Operatoren „Kruk“
Mykyta Hawrylenko sagt, der Junge hatte Glück,
dass kein anderer Drohne in der Nähe war.
Normalerweise fliegt eine FPV-Drohne nicht allein, sie wird von einer anderen Drohne aus der Luft geführt.
Also irgendeine Mavic sozusagen, sie schwebt in 300 Metern Höhe und gibt die gesamte Zielanweisung,
ob das Ziel dort ist oder ob es sich bewegt hat.
Und wenn diese Drohne aus 300 Metern Höhe den Jungen sieht,
der beschlossen hat, dass bei ihm alles klappt,
und anfängt, nun ja, sozusagen, diese Drohnen unschädlich zu machen,
also sie ist vorbeigeflogen, und wir haben da diese Glasfaser durchtrennt oder verwirrt.
Was passiert dann? Dann wird dieser Junge zum vorrangigen Ziel, weil er stört.
Der Schüler erzählt, dass er nach dieser Situation Soldat werden und mit Drohnen arbeiten möchte.
Es ist interessant, wie man sie überhaupt findet, woraus sie gemacht sind, wie man sie überhaupt entlädt.
Jetzt geht der Junge in die siebte Klasse.
Sein Vater erzählt, dass sie derzeit wegen der Sicherheitslage
mit der Familie nach Tschernihiw gezogen sind und planen, den Status eines Binnenvertriebenen zu beantragen.
In seiner Familie ist Anatolij der älteste Sohn.
Insgesamt haben sie fünf Kinder, sagt Wolodymyr.
Er ist die verlässlichste Stütze in seinem Alleinsein.
Wir sind zum Beispiel ins Krankenhaus gegangen, und er ist hier mit seinen Kleineren geblieben.
Ich denke, dass hier alles in Ordnung sein wird.
Der Junge erzählt, er möchte, dass der Krieg endet.
Sein wichtigstes Hobby jetzt ist die Mechanik.
Er verbringt gerne Zeit mit seinem Vater und hilft ihm, ihre Autos zu reparieren.
Der Vater hilft mit dem Traktor, mit dem Auto.
Wir hatten einen Traktor, und es stellte sich heraus, dass es ein Problem mit dem Fahrwerk gab.
Wir haben das alles überholt, ich werde es mir besser merken.
Es ist bis zum Auto gekommen.
Oleksandra Milaschewska, Oleksij Schyrnow. Suspilne. Nachrichten. Tschernihiw.
End of transcript · 487 words · machine translated
Original transcript (Ukrainian)
Просто хлопці показали, або робиш так, або просто потягнеш. Так і сказали, що в жодному разі не рвати це, бо воно ріже. 12-річний Анатолій Прохоренко показує, як йому вдалося порвати оптоволокно, на якому летів російський ФПВ-дрон. Хлопчик розповідає, що це сталося 18 квітня
у його рідному місті Семенівка, що на Чернігівщині. Він був на дворі, коли побачив, як ворожий безпілотник летить у бік, де грались його менші брати та сестри. Хлопець розповідає, як правильно розірвати оптоволокно, його навчили знайомі військові.
Анатолій каже, що робив це вперше і йому було страшно, але страх за рідних все пересилив. Зараз він вже не відчуває страху. Батько хлопчика Володимир Полторацький розповідає, що не відразу зрозумів, що трапилось.
Страху нагнав усім – і матері, і батьку. Психологічний молодець, стою, витримав, значить, росте мужик. Операційний директор Центру підготовки операторів ВПЛА «Крук» Микита Гавриленко каже, хлопчику пощастило, що поруч не було іншого дрона.
Зазвичай ФПВ-дрон не летить сам, його веде якийсь дрон з повітря інший. Ну, умовний Мавик якийсь, висить на висоті 300 метрів і дає ціле вказання, ціль там або ціль перемістилась. І якщо цей дрон з висоти 300 метрів бачить хлопчика, який вирішив, що в нього все виходить,
і починає, ну, як би, знешкоджувати ці дрони, от він пролетів, і ми там перерізали або заплутали це оптоволокно. Що буде далі? Далі цей хлопчик стане пріоритетною цілею, тому що він заважає. Школяр ділиться, після цієї ситуації хоче стати військовим та працювати з дронами. Цікаво, що вобщо їх знаходиться, з чого вони зоділені, як їх взагалі беззаряжувати.
Зараз хлопчик навчається у сьомому класі. Його батько розповідає, що наразі через безпекову ситуацію вони з родиною переїхали жити до Чернігова і планують оформити статус ВПО. У своїй родині Анатолій – найстарший син. Загалом у них п'ятеро дітей, каже Володимир.
Найнадійна опора на його залишаність. Ми пішли, допустим, в лікарню, тут він настався з цими своїми меншими. Я вважаю, що тут все буде в порядку. Хлопець розповідає, хоче, щоб закінчилась війна. Зараз його головне хобі – механіка.
Він любить проводити час з батьком і допомагати йому лагодити їхні авто. Батько допомагає з трактором, з машиною. У нас був трактор, і, виходить, була проблема з ходовою. Ми це все перебрали, я більше запам'ятаю. Там дійшло до машини.
Олександра Мілашевська, Олексій Жирнов. Суспільне. Новини. Чернігів.
